света572
Посетитель
- Регистрация
- 24 Фев 2012
- Сообщения
- 4,208
- Реакции
- 6
Peresvet,
Тему Свою создать не хочешь?
Пересвет и любовь назвать..например)))
Романтичный ты действительно.
Забувши про чужу біду,
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово-
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану:
Чи перший біль, чи то останній-
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжнихї слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке-
Короткі в нас слова черстві.
Кажімо більше ніжних слів.
Лікуймо наші зболені серця...
Лікуймо наші душі зачерствілі...
Лікуймо наші душі зачерствілі.
Несімо правди непогасний стяг,
І кривда в нашу долю не поцілить.
Є ще спасіння від недуг людських —
Джерела віднайдімо лиш цілющі...
Мов подорожником торкнімося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Скропімо серце щире, нечерстве,
Людського милосердя еліксиром,
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.
Тему Свою создать не хочешь?
Пересвет и любовь назвать..например)))
Романтичный ты действительно.
Забувши про чужу біду,
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово-
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану:
Чи перший біль, чи то останній-
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжнихї слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке-
Короткі в нас слова черстві.
Кажімо більше ніжних слів.
Лікуймо наші зболені серця...
Лікуймо наші душі зачерствілі...
Лікуймо наші душі зачерствілі.
Несімо правди непогасний стяг,
І кривда в нашу долю не поцілить.
Є ще спасіння від недуг людських —
Джерела віднайдімо лиш цілющі...
Мов подорожником торкнімося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Скропімо серце щире, нечерстве,
Людського милосердя еліксиром,
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.